povitnicaПовитиця польова (Cuscuta campestris Junk.) - походить з Північної Америки. Звідти, в процесі розвинення торгівельних відносин, вона поширилась на далекі відстані від свого рідного ареалу, і зараз присутня в багатьох країнах світу. Географія поширення повитиці п. дуже широка: в світі ця рослина присутня в країнах Північної, Центральної, Південної Америки, в багатьох країнах Азії, Африки, Європи, Океанії. В Україні поширена майже на всій території країни, але найчастіше зустрічається в південних областях країни. Масової інтродукції повитиці сприяло як велике різноманіття сільськогосподарських рослин, на яких повитиця живиться та залишає своє насіння, так і наявність підходящих рослин-господарів, на яких повитиця здатна паразитувати. Широкий спектр кліматичних умов, від теплого помірного до тропічного клімату, також сприяв зростанню цієї рослини в багатьох куточках світу.

Повитиця польова – рослина паразит, в неї нема власних коренів та справжніх листків. Живиться за рахунок рослин-господарів, в яких висмоктує вологу та поживні речовини, чим значно пригнічує рослину живителя. Наявність повитиці на рослинах сільськогосподарського призначення призводить до зниження або втрати врожаю, погіршення якості сільгосппродукції. Коло рослин, на яких повитиця здатна паразитувати досить велике - це численні культурні та дикорослі види рослин, бур’яни. Всього понад 200 видів. Серед культурних видів, які уражаються Cuscuta campestris є: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля, тютюн та інші.

Повитиця польова має дуже виразний зовнішній вигляд. Розгалужені нитковидні стебла без листя, жовтого або помаранчево-жовтого кольору, діаметром до 0,8 мм, обвиті навколо рослини-господаря, що присмоктуються до нього особливими органами прикріплення та живлення – гаусторіями. В період цвітіння на стеблах помітні дрібні квітки, зібрані в густі клубочки білого або зеленувато-білого кольору. Цей вид повитиць за різних умов може утворювати як чітко окреслені вогнища невеликої площі, так і може розповсюдитись по полю на велику відстань від первинного вогнища зараження.

В Україні Cuscuta campestris сходить у травні-червні за температури ґрунту +17-24 °С, цвіте в червні-серпні, плодоносить в липні-жовтні.

Розмножується повитиця в основному насінням, але здатна розмножуватись вегетативно фрагментами стебла. Вважається, що одна рослина повитиці п. може дати до 16 тис. насінин, схожість яких в ґрунті зберігається до 10 років. Насіння здатне зберігати схожість навіть після проходження через травну систему худоби. Для проростання повитиці п. не обов’язково мати поряд рослину-господаря, як для деяких інших рослин-паразитів, які потребують виділення кореневою системою рослин-господарів речовин-стимуляторів. Проростання відбувається незалежно від світла при температурі вище +10 °С в ґрунті на глибині 4-6 см, оптимальна температура для розвитку становить +30 °С. В насінні зберігається достатньо запасів поживних речовин для підтримки росту сходів до 5-10 см, які тримаються завдяки короткому відростку (корінцю) довжиною 1-2 см. Для повитиці польової характерним є утворення в кожному вузлі вусиків, які обвивають рослину-господаря. Після того, як насіння проросли, завдяки світлу і відносно високої температури (+25 °С) рослина закручується проти годинникової стрілки і формує гаусторій. За наявності рослини-господаря стебло може досягати 5 м. Повитиця здатна обвивати будь-який об’єкт, але гауторії утворюються лише за наявності живої рослини-господаря, від якого повитиця отримує цитокінін, гормон необхідний для поділу рослинних клітин. Гаусторії проникають тканини стебла і листків закріплюються між клітинами, з’єднуючись з флоемою (провідна тканина, що проводить органічні речовини) рослини-господаря через плазмодесми (цитоплазматичні канали). Коли повитиця встановлює зв'язок із флоемою рослини-господаря, вона починає інтенсивно використовувати метаболіти хазяїна, що призводить до зменшення у нього кількості поживних речовин.

Насіння жовтувато-коричневі, з виступаючим носиком, зовнішній бік округлий, а внутрішній – двогранно-опуклий. Біля основи насінини на світлій, зморшкуватій ділянці розташований косий насіннєвий рубчик у вигляді світлої риски. Насіння дрібні, довжина насінини 0,9-2 мм, ширина 0,8-1,5 мм, товщина 0,6-1,3 мм.

Фітосанітарні заходи:

  • заборона завезення у вільні райони з регіонів розповсюдження бур'яну;
  • обов'язковий карантинний огляд та лабораторна експертиза;
  • у разі виявлення насіння бур'яну вантаж підлягає поверненню відправникові або очищенню під контролем держінспектора з карантину рослин. При неможливості очищення переведення насіннєвого матеріалу в категорію зернопродуктів і переробка;
  • кормові відходи підлягають переробці по технології повної втрати життєздатності насіння бур'яну (розмелення часток не більше 1 мм, запарювання та інше);
  • непридатні для корму відходи знищують під контролем держінспектора з карантину рослин;

Для знищення повитиці на необроблюваних землях застосовують контактні гербіциди дозволені «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використааня в Україні (на відповідний рік)», а окремі вогнища скошувати до цвітіння. Скошену масу висушити і спалити з дотриманням всіх протипожежних правил.