girchakГірчак повзучий (Acroptilon repens L.) - багаторічна коренепаросткова рослина родини Айстрових. Родина гірчака – Центральна Азія, звідки в ході торгівлі бур’ян поширився на майже всі континенті світу. Зараз, за офіційними даними гірчак поширений в Європі: Росія, Україна, Азії: Афганістан, Азербайджан, Вірменія, Китай, Грузія, Індія, Ірак, Іран, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Сирія, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан; Південної Африки; Півнничної Америки: Канада (широко поширені в провінції Альберта, Манітоба, поширені в Британській Колумбії, Онтаріо), США (найпоширеніший в напівзасушливих західних штатах, присутній в 21 штатах), Центральної і Південної Америки: Аргентина, Тринідад; Австралії.

В Україні гірчак повзучий реєструється переважно на півдні в Запорізькій і Херсонській областях, в значно меншому ступені в Донецькій, Одеській, Харківській та Луганській областях. Загальна площа засмічення становить близько 228 тис. га.

У зв’язку з високою шкодочинністю гірчак повзучий відноситься до карантинного виду, це обумовлено здатністю бур’яну виснажувати та засмічувати ґрунт споживаючи в кілько раз більше поживних речовин та вологи ніж інші рослини. Здійснюється це завдяки великої розгалуженої системи коренів, які ще й до того виділяють фітотоксичні речовини, негативно впливаючи на інші культурні та інші рослини. При цьому, інші культурні рослини, програючи в конкуренції з гірчаком, затримуються в рості та розвитку. Це негативно впливає на врожайність зернових та інших польових культур, а також викликає проблеми при зборі врожаю та при обробці ґрунту. Для багатьох тварин, які харчуються на засмічених гірчаком пасовищах, він є отруйний, особливо для коней.

Засмічує гірчак повзучий всі посівні культури, сади, виноградники, пасовища, необроблені землі, узбіччя доріг. Але він обмежений районами з теплим і сухим кліматом, де річна кількість опадів не перевищує 400 мм в рік. Це не бур’ян інтенсивного сільського господарства в умовах помірного клімату або в умовах зрошення. На великі відстані розповсюджується насінням, яке потрапляє до насіннєвого матеріалу, зернових культур, соломи, сіна. Висушені плодові кошики розносяться водотоками, вітром, транспортом.

Біологічні особливості . Гірчак п. – багаторічна рослина, яка утворює дуже розгалужену систему коренів, що складається з вертикальних і горизонтальних кореневищ. Розмножується бур’ян насінням та вегетативно. Головний корінь заглиблюється в ґрунт до 10 м, від нього відходять численні бокові горизонтальні керенці, які в свою чергу утворюють нові стрижневі корені для нових сходів. Зростаючись у такий спосіб навколо материнської рослини, бурян швидко утворює куртини. В кінці вегетаційного періоду, група рослин, що походять з одного насіння може покрити площу 5-6 метрів в діаметрі, а в конці другого періоду вегетації 11-12 метрів. Вертикальні корені сягають ґрунтових вод на глибині 5-16 м, горизонтальні корені заповнюють шар ґрунту від поверхні до глибини близько 60 см. Сходи зазвичай не виробляють насіння в перший рік, тільки наступного року. Сходить насіння гірчака на півдні України в кінці квітня, з кінця червня початку липня рослина починає цвісти, плодоношення починається з середини липня. Насіння достигає у серпні, одна рослина гірчака здатна дати до 25 тис. сім’янок. В ґрунті схожість насіння зберігається до 5 років. Навіть при пересиханні ґрунту коріння гірчака залишається живим. Гірчак повзучий світлолюбива рослина, в тіні насіння не утворюється, уповільнюється ріст кореневої системи, добре росте на глинистих ґрунтах, завдяки високої конкурентоздатності у фітоценозах завжди домінує.

Виявлення та ідентифікація

Стебло рослини пряме, ребристе, сильно гіллясте, щільно вкрите волосинками, заввишки до 70 см. Коренева система складається з головного вертикального та горизонтальних коренів. Листки почергові 5-10 см завдовжки, ніжні – черешкові, верхні – сидячі, цільнокраї, середні – лінійно-ланцетні зубчасті. Квітки двостатеві, однакові за розміром, зібрані у суцвіття, пелюстки рожеві, листочки приквітки зелені. Суцвіття – округлі кошики, діаметром 1- 1,254 см, розміщенні на кінцях гілочок. Плоди – сім’янки: яйцевидні, здавлені з боків, довжиною 3-4 мм, шириною 2 мм, товщиною 1,8 мм.

Карантинні заходи:

Головним з  карантинних заходів, що спрямовані на недопущення поширення гірчаку повзучого є заборона завезення насіння  бур'яну  у вільні від нього області і райони України з насінням  сільськогосподарських культур.

1. Агротехнічні  заходи:

Направлені на систематичне підрізання кореневої системи з метою виснаження запасів пластичних речовин, накопичених в його підземних органах та запобігання повторного відростання.

Найбільш результативне на дуже засмічених полях освоєння сівозмін, де чорний пар поєднується з культурами суцільного висіву (монокультури) – жито, овес, ячмінь, кукурудза, суданка, люцерна, які пригнічують бур’ян вегетативною масою. Для затінення за зрошення рекомендують посіви багаторічних трав, віко і горохо-вівсяні суміші, суданку. Чорний пар повинен займати не менше 20-25% площі, що обробляється. На парових полях слід систематично проводити культивації в міру появи сходів – розеток гірчака повзучого. Особливе значення має дворазове лущення стерні, відразу після збирання врожаю будь-якої культури і оранка на глибину 30-35 смз послідуючим своєчасним знищенням бур’яну глибокою осінньою культивацією.

2. Хімічні заходи:

Значного пригнічення гірчаку повзучого можливо досягти лише поєднанням агротехнічних заходів із застосуванням сучасних ефективних гербіцидів системної дії. Більшість ґрунтових гербіцидів, що використовуються на різних польових культурах, на гірчак повзучий діють слабо. Необхідні препарати, що діють ефективно на підземні органи, тобто кореневища. Тому для боротьби з гірчаком повзучим використовують похідні гліфосату, які не тільки знищують наземну масу, а і легко проникають в кореневища, викликаючи ефективне знищення бур’яну. Через 2 тижні після їх використання можна сіяти іншу культуру.